Шидійяк , аш-Шидійяк, Фаріс Юсуф Ахмед (1804, Ашкот, Ліван, — 1887, Стамбул), арабський просвітитель, літератор (Ліван). Народився в християнській маронітській (див. Мароніти ) сім'ї, закінчив духовне училище в 1828. У 1834—38, перейшовши в протестантство, займався переведеннями на арабській мові, у тому числі Нового Заповіту для американського місіонерського видавництва на о. Мальта. Побувавши при дворі туніського бея, перейшов в іслам (1855). У 1857 на запрошення турецького султана переїхав до Стамбулу, де заснував впливову напівофіційну газету «Аль-Джаваїб» (1857—84). У публіцистиці виступав прибічником панарабізма під егідою турецького султана і різко критикував єгипетських націоналістів. У Стамбулі Ш. опублікував свої філолого-лінгвістічні праці, видав більше 20 пам'ятників середньовічної арабської літератури. Відоме його близьке авантюрному роману твір «Книга про життя і пригоди Фарйака» (1855), в якому Ш. у дусі Рабле описував свої подорожі по Європі (Фарйак — криптонім від Фар [іс Шид] йяк), критикував соціальні стосунки і вдачі східного суспільства.
Літ.: аль-Фахурі Х., Історія арабської літератури, т. 2, М., 1961, с. 415— 420; Кримський А. Е., Історія нової арабської літератури, М., 1971, с. 233—44; Brockelmann С., Geschichte der arabischen Litterature, Suppl.-Bd 2, Leiden 1938, S. 867—68.
