Шехурдін Олексій Павлович [10(22) .3.1886, дер.(село) Биково Уржумського повіту Вятськой губ.(губернія) (нині Уржумський район обл. Кировськой), — 1.3.1951, Саратов], радянський учений-селекціонер, заслуженого на діяча науки РРФСР (1947). У 1901—04 виучувався в Александровсько-нартасськой з.-х.(сільськогосподарський) школі Вятськой губ.(губернія), у 1928 закінчив Саратовський з.-х.(сільськогосподарський) інститут. У 1904—07 практикант, потім завідуючий господарством в маєтку професора І. А. Стебута (с. Кротноє Тульською, губ.(губернія)). З 1911 лаборант Саратовської з.-х.(сільськогосподарський) дослідній станції (нині Науково-дослідний інститут сільського господарства південного Сходу). У 1920—24 вивів сорти ярової пшениці: Лютесценс 62, Альбідум 604, Гордєїформе 432 і ін. З 1945 професор; у 1946—48 працював на кафедрі селекції і насінництва польових культур Саратовського з.-х.(сільськогосподарський) інституту. Ш. Первим в СРСР розробив і застосував в селекції зернових культур методи міжвидової, міжродової і складної ступінчастої гібридизації. Державна премія СРСР (1942). Нагороджений орденом Леніна і 2 ін. орденами.
Соч.: Ізбр. соч.(вигадування), М., 1961.
Літ.: Мамонтова Ст Н., Видатний учений-селекціонер А. П. Шехурдін, в збірці: Досягнення вітчизняній селекції, М., 1967.
