Шериф Азіз (р. 1904, р. Ана, Ірак), громадський і політичний діяч Іраку. За освітою і професії юрист. У 1946 заснував «Партію народу» («Хизб аш-шааб»), що виступала за справжню незалежність і демократизацію політичного життя Іраку, і газету «Батьківщина» («Аль-Ватан»). У 1947 партія і газета, що закликали до боротьби проти англійського панування, були заборонені. У 1949 Ш. активно брав участь в створенні організації прибічників світу, а в 1950 — Національної ради прибічників світу. Неодноразово піддавався переслідуванням властей; у 1954 емігрував до Сирії. Після Іракської революції 1958 повернувся на батьківщину і був вибраний (1958) Генеральним секретарем Національної ради прибічників світу. З 1959 — член Бюро Усесвітньої Ради Міра. У грудні 1969 призначений міністром юстиції, потім — державним міністром (знаходився на цій посаді до кінця 1975). Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення світу між народами» (1960). Нагороджений орденом Дружби народів (1974).
