Шаховий годинник, призначені для відліку часу, який витрачає кожен з ходів, що грають на обдумування, при регламентованій тривалості шахової партії. Зазвичай Ш. ч. складаються з 2 ідентичних годинникових механізмів в загальному корпусі з 2 циферблатами і стрілочною індикацією ( мал. ). Механізми кінематично зв'язані один з одним т. о., що у будь-який момент часу працює лише один з них. Пуск один і (одночасно) зупинка іншого механізму здійснюються по черзі натисненням кнопок у верхній частині корпусу Ш. ч. Після того, як шахіст зробив черговий хід, він натисненням кнопки зупиняє свій годинник і пускає годинник противника; т.ч. досягається роздільне підсумовування ігрового часу шахістів. За 2—3 мін до виділення встановленого регламентом часу хвилинна стрілка Ш. ч. починає піднімати сигнальний прапорець; як тільки стрілка досягає цифри 12, прапорець падає сигналізуючи, що час гри витік. Інколи Ш. ч. забезпечують лічильниками зроблених ходів (по числу натиснень кнопки). Відомі Ш. ч. з одним механізмом, що постійно діє, і стрілочними індикаторами, що перемикаються (при натисненні кнопки), а також Ш. ч., механізми яких розміщені в окремих корпусах. Точність ходу Ш. ч. 60 сік в добу. Розробляються (1978) електронні Ш. ч. з цифровою індикацією часу.
До середини 19 ст при грі в шахи для відліку часу користувалися пісочними годинами. Механічні Ш. ч. з'явилися у Великобританії в середині 19 в.; вперше на міжнародному турнірі були застосовані в Лондоні в 1883.
