Шахи-Зінда (перс., буквально — живий цар), унікальний пам'ятник середньовічної архітектури Середньої Азії в Самарканді. Ансамбль мавзолеїв самаркандської знаті. Почав складатися в 11—12 вв.(століття) на східному схилі городища Афрасиаб (розкопками виявлені залишки мавзолеїв, дерев'яного портика і мінарета). У сучасному вигляді в основному сходить до 14—15 вв.(століття) Уздовж вузької вулиці розташовані групи меморіально-культових споруд з пишним багатоколірним декором з різьбленої поливної теракоти, керамічних розписних облицювань і набірних мозаїк: Кусама ібн Аббаса (1334, орнаментальні настінні розписи, кахлі), портально-купольниє мавзолеї самаркандської знаті — Шаді-Мульк (1372, архітектори Шамседдін, Бареддін і Зайнуддін Бухарі), Ширін-бека-ака (1385) і др.; комплекс Туман-ака (почало 15 ст, чартак, поминальна мечеть і мавзолей з різьбленими дерев'яними дверима) т.з. мавзолей Казі-заді Румі (1-я третина 15 ст) і др.; поминальні мечеті (сірок. 15 ст). Див. ілл.
Літ.: Ансамбль Шахи-Зінда, Таш., 1970 (Архітектура узбекистану, ст 2).
