Шарохин Михайло Миколайович [11(23) .11.1898, дер.(село) Івановське, нині Даніловського району Ярославської області, — 19.9. 1974, Москва], радянський воєначальник, генерал-полковник (1945), Герою Радянського Союза (28.4.1945). Член КПРС з 1920. Народився в селянській сім'ї. У Червоній Армії з 1918. Учасник Громадянської війни 1914—18 — командир взводу, ескадрона. Закінчив кавказькі курси удосконалення комскладу (1926), Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1936), Військову академію Генштабу (1939). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 заступник начальника Оперативного управління і заступник начальника Генштабу (1941—42), начальник штабу 3-ої ударної армії на фронті (1942) Калінінськом, начальник штабу Північно-західного (1942), Волховського (1942—43) фронтів, командувач військами 37-ої (серпень 1943 — жовтень 1944), 57-ої (з жовтня 1944 до кінця війни) армій на Степовому, 2-м-кодом і 3-м-кодом Українських фронтах. Після війни на командних посадах у військах і начальник управління в Генштабі Озброєних Сил. З грудня 1951 заступник начальника Головного військово-наукового управління Генштабу, з квітня 1953 начальник управління Вищих військово-учбових закладів міністерства оборони, з травня 1957 науковий консультант при заступнику міністра оборони по питаннях військової науки, з квітня 1958 військовий консультант Групи генерального інспекторів міністерства оборони. З вересня 1960 у відставці. Нагороджений 3 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 2-ої міри, Богдана Хмельницького 1-ої міри, Червоної Зірки, медалями, а також іноземними орденами і медалями.
