Шанфара, аш-Шанфара (рубіж 5—6 вв.(століття)), арабський поет (Ю.-З. Центральній Аравії), один з «салуков» — «ізгоїв» древнеарабського суспільства (представників бідноти, що виявлялися в умовах розкладання родоплеменного будуючи поза плем'ям). У поезії Ш. переважають мотиви «самовихваляння» («фахр»), пов'язані із затвердженням героїки окремої людської особи і нетерпимістю до соціальної несправедливості. Відомий головним чином завдяки приписуваною йому «Ламіййат аль-араб» (буквально «Касида арабів», римована на «л»), автором якої в даний час вважають іракського філолога 8 ст Халафа аль-Ахмара.
Літ.: Крачковський І. Ю., аш-Шанфара. Гімн пустелі, Ізбр. соч.(вигадування), т. 2, М-код.—Л., 1956, с. 238—45; Blachere R., Histoire de la littérature arabe, II, P., 1964, р. 285.
