Шайн Григорій Абрамович [7(19) .4. 1892, Одеса, — 4.8.1956, Москва, похована в селищі Блакитна Затока, Крим], радянський астрофізик, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Закінчив Юрьевський (Дерптський) університет (1919). У 1921—25 працював на Пулковськой обсерваторії, де займався питаннями небесної механіки, рухи метеорних тіл, вживання теорії відносності до змінних і подвійних зірок, статистичними дослідженнями подвійних зірок в зв'язки з проблемою еволюції їх компонентів.
З 1925 працював в Симєїзськом відділенні Пулковськой обсерваторії, де керував установкою найбільшого (для того часу) в країні рефлектора діаметр дзеркала 102 див. В 1945—52 директор Кримської астрофізичної обсерваторії. Ш. належить ініціатива створення вітчизняного 2,6 -м рефлектора, що носить тепер його ім'я. Основні роботи Ш. відносяться до зоряної спектроскопії і фізики газових туманностей. спільно с В. А. Альбіцким визначив променеві швидкості близько 800 зірок, відкрив нові спектрально-подвійні зірки і обчислив їх орбіти. У 1928 одночасно і частково спільно с О. Струве відкрив швидке обертання ряду зірок ранніх спектральних класів, спираючись на вивчення форми спектральних ліній. Дослідження спектрофотометрій зірок, особливо холодних, і зокрема долгоперіодічеських змінних зірок типа Міри Кита, в яких Ш. виявив співіснування високотемпературних емісійних ліній і ліній поглинання холодних зірок, дозволили йому помітити схожість з явищами сонячної активності — спалахами хромосфер, що викликають винесення гарячої матерії надр назовні і поява емісійних ліній в спектрах цих зірок. У спектрах вуглецевих зірок Ш. відкрив високе вміст ізотопу вуглецю С 13 . Ряд досліджень Ш. стосувався планетарних туманностей, інтегрального спектру різних частин Молочного Шляху, спектру кілець Сатурну. Широко відомий цикл досліджень природи газових туманностей і зв'язку з проблемою наявності міжзоряних магнітних полів. Ш. відкриті систематичні відхилення середнього напряму міжзоряній поляризації світла зірок від галактичного екватора, що свідчило про нахил плоскості магнітного поля на 18—20° до плоскості галактичного екватора. Відкрив (спільно с В. Ф. Газі) більше 150 дифузних туманностей. Ш.— член Лондонського королівського астрономічного суспільства, почесний доктор Копенгагенського університету, почесний член Американської академії наук і мистецтв. Державна. премія СРСР (1950). Нагороджений 2 орденами Леніна і медалями.
Соч.: On the rotation of stars (совм. з О. Struve), «Monthly notices of the Royal Astronomical society», 1929, v. 89 № 3; The radial velocities of 343 stars. (совм. з V. Albitzky), там же, 1932, v. 92 № 8; Ізотопи вуглецю в спектрах зірок класу N, «Докл. АН(Академія наук) СРСР. Нова серія», 1942, т. 35 № 4, с. 99¾102; Атлас дифузних газових туманностей, М., 1952 (совм. із Ст Ф. Газі); Каталог емісійних туманностей, «Ізв. Кримській астрофізичній обсерваторії», 1955, т. 15.
Літ.: Пікельнер С. Би., Г. А. Шайн (1892—1956), у кн.: Історіко-астрономічні дослідження, ст 3, М., 1957, с. 551—607 (літ.): Р. А. Шайн, М., 1960 (АН СРСР.
Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Сірок. астрономії, ст 2).
