Чо Ги Чхон (устар. транскрипція — Чо Ги Чен, Ті Ги Чен) (16.11.1913, дер.(село) Юедугоу, поблизу р. Никольська-уссурійського, нині м. Уссурійськ, — 31.7.1951, Пхеньян), корейський поет. Закінчив філологічний факультет Омського педагогічного інституту (1937). З 1945 працював кореспондентом і перекладачем в корейському друці. У ранніх віршах і поемах «Гімн про землю» (1946), «Гімн життя» (1950) оспівав нове життя в звільненій Кореї, доблесть радянських воїнів. Народові Південної Кореї присвячений цикл віршів «Повстання в Есу» (1949). Про боротьбу корейських партизан з японськими колонізаторами в 30-і рр. оповідає поема «Гора Пектусан» (1947; Національна премія 1-ої міри, 1948). У 1951 опублікований цикл віршів «Корея б'ється» (Національна премія 1-ої міри, 1952, посмертно). Загинув на бойовому посту військового журналіста.
Соч.: Чо Ги Чхон сонджіп, т. 1—2, Пхеньян, 1955; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ті Ги Чен, Вибране, М., 1956.
Літ.: Ким Л., Поезія Чо Ги Чхона, в кн.: Корейська література, М., 1959; Еременко Л., Іванова Ст, Корейська література, М., 1964; Лі Джон Гу, Спин Чо Ги Чхон нон, Пхеньян, 1959.
