Чорносотенці, «Чорна сотня», члени реакційної громадської організації в Росії на початку 20 ст, яка, виступаючи за збереження непорушності самодержавства на базі великодержавного шовінізму, в боротьбі з революційним рухом, доповнювали каральний апарат царизму. Попередниками Ч. слід рахувати «Священну дружину» і «Російські збори» в Петербурзі, що об'єднували з 1900 реакційних представників інтелігенції, чиновництва, духівництва і поміщиків. В період Революції 1905—07 у зв'язку із загостренням класової боротьби виникли: у Петербурзі «Союз російського народу», в Москві «Союз російських людей», «Російська монархічна партія», «Суспільство активної боротьби з революцією», в Одесі «Білий двоглавий орел» і ін. Соціальну основу цих організацій складали самі різнорідні елементи: поміщики, представники духівництва, крупній і дрібній міській буржуазії, купці, міщани, ремісники, несвідомі робітники, а також декласовані елементи. Діяльність чорносотенних організацій прямувала «Радою об'єднаного дворянства» і знаходила моральну і матеріальну підтримку самодержавства і придворної камарільі. Не дивлячись на деяку відмінність програм чорносотенних організацій, загальною для їх діяльності була боротьба з революційним рухом. Ч. вели усну агітацію в церквах, на зборах, мітингах, лекціях, служили молебні, проводили масові маніфестації, направляли делегації до царя і т.д. Ця агітація сприяла розпалюванню антисемітизму і монархічного чаду і приводила до хвилі погромів і терористичних актів проти революціонерів і прогресивних громадських діячів. Ч. видавали газети «Російський прапор», «Почаєвський листок», «Земщина», «Дзвін», «Гроза», «Віче» і др.; матеріали Ч. друкували також праві газети — «Московські відомості», «Громадянин», «Киянин». Видними діячами чорносотенних організацій були А. І. Дубровін, Ст М. Пурішкевіч Н. Е. Марков, адвокат П. Ф. Булацель, священик І. І. Захватів, інженер А. І. Тріщатий, чернець Іліодор, князь М. К. Шаховськой і ін. З метою об'єднання своїх сил чорносотенці провели чотири загальноросійські з'їзди; була вибрана «Головна управа» (у жовтні 1906) загальночорносотенної організації «Об'єднаний російський народ». Після Революції 1905—07 загальноросійська чорносотенна організація розпалася, чорносотенний рух ослабів, чисельність їх організації різко скоротилася. В ході Лютневої революції 1917 чорносотенні, що залишилися, організацій були офіційно скасовані. Після Жовтневої революції керівники і багато рядових членів цих організацій боролися проти Радянської влади. Термін «чорносотенець» уживався згодом по відношенню до крайніх реакціонерів, войовничих противників соціалізму і т.д.
Літ.: Ленін Ст І., Досвід класифікації політичних партій, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 14; його ж, Політичні партії в Росії, там же, т. 21; його ж, Про чорносотенне, там же, т. 24; Льовіцкий Ст, Праві партії, в кн.: Суспільний рух в Росії на початку XX ст, т. 3, кн. 5, СП(Збори постанов) Би, 1914; Союз російського народу. По матеріалах Надзвичайної слідчої комісії Тимчасового уряду 1917 р., сост. А. Черновський, М-код.—Л., 1929.
