Чопіч (Ћопић) Бранко (р. 1.1.1915, Хашані, Боснія), сербський письменник, член Сербською АН(Академія наук) і мистецтв (1967) і АН(Академія наук) Боснії і Герцеговини (1973). Учасник Народно-визвольної війни в Югославії 1941—45. Закінчив філософський факультет Бєлградського університету. Друкується з 1929. Вже в ранніх збірках («Під Грмечем», 1938, і ін.) Ч. виступив як майстер реалістичної новели, що відрізняється теплим і сердечним гумором який характерний і для подальших його творів. Широко популярні були вірші і розповіді Ч. військових років (збірка «Вогненне народження батьківщини», 1944, і ін.). Антифашистській боротьбі югославських народів присвячені романи «Прорив» (1952, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959), «Прихований порох» (1957), «Молодці під Біхачем» (1975), збірки розповідей «Випадки з життя Николетіни Бурсача» (1956, русявий.(російський) пер.(переведення) 1958), «Сад кольору мальви» (1970) і ін. У романах «Не смутку бронзовий вартовий» (1958), «Восьме настання» (1964) Ч. оповідає про актуальні проблеми післявоєнної югославської дійсності. Автор багатьох книг для дітей. Премія Антифашистського веча Народного звільнення Югославії і премія ним. Негоша (обидві — 1972).
Соч.: Сабрана поділа, књ. 1—14, Београд— Capajeво, 1975 (у т. 14 — крітіч. статті про Ч.): у русявий.(російський) пер.(переведення) — Серце в бурі, М., 1962; Корова з дерев'яною ногою, М., 1966: Гіркий мед, М-код.,1972.
