Чоконаї-Вітез (Csokonai Vitéz) Міхай (17.11.1773, Дебрецен, — 28.1.1805, там же), угорський поет і драматург. Просвітницькі ідеї Ч.-В., що склалися під впливом Ж. Ж. Руссо і Вольтера, знайшли віддзеркалення у віршах «Вечір» і «Константинополь». У сатиричній п'єсі «Мрійник Темпефєї, або Божевільний той, хто в Угорщині поетом хоче стати» (видавництво 1844, пост.(постанов) 1938) викривав відсталість і неуцтво дворянства. У циклі віршів «Пісні Лілли» любовне томління, гіркота самоти і розчарування переплітаються з протестом проти соціальної нерівності. Традиційно міфологічні елементи і вишуканий стиль у віршах Ч.-В. поєднуються з формою і мовою угорської народної поезії. За життя Ч.-В. опублікував небагато віршів, збірка переведень «Весна» (1802) і комічний епос «Дороття» (1804).
Соч.: Összes versei, 1—2 köt., Bdpst, 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Вірші], у кн.: Мадярські поети, СП(Збори постанов) Би, 1897; [Пісня], у кн.: Антологія угорської поезії, М., 1952, с. 89—97.
Літ.: Гидаш А., Творець прекрасних пісень, «Вогник», 1955 №4; Sinkó E. Csokonai életműve, [Novi Sad, 1965]; Tótfalusi I., Árkádiában éltemén is Csokonai élete, Bdpst, 1966; Csokonai V. М. Bibliográfia. 1945—1954, Bdpst, 1955.
