Читинські операції 1920, бойові дії військ Народно-революційної армії Далекосхідної республіки (НРА ДВР) і партизан в квітні — жовтні проти білогвардійців і інтервентів по звільненню Чити під час Громадянської війни 1918—20. Західні і східні області ДВР розділяла т.з. «читинська пробка» — зайнятий білогвардійцями (семеновцамі і каппельовцамі) і японськими інтервентами райони Чита, Каримськая, Сретенськ, Нерчинськ. Для ліквідації «читинської пробки» були проведені 3 операції, причому командування НРА(Народна Республіка Албанія), виконуючи ленінську директиву про недопустимість військових дій проти японських військ, було вимушене всіляко уникати зіткнень з японцями. До кінця березня 1920 білогвардійських військ під командуванням генерал-лейтенанта Г. М. Семенова налічували близько 20 тис. багнетів і шабель, 496 кулеметів, 78 знарядь. Активність східно-забайкальських партизан вимушувала білогвардійське командування тримати зверху 1 / 2 сил в районах Сретенська і Нерчинська; на захід від Чити і в місті знаходилося 8,5 тис. багнетів і шабель, 255 кулеметів, 31 знаряддя, а також частини 5-ої японської піхотної дивізії (5,2 тис. багнетів і шабель, 18 знарядь). Війська НРА(Народна Республіка Албанія), що знаходилися у стадії формування (головком Р. Х. Ейхе, член Військової ради Н. М. Гончарів, А. А. Ширямов), включаючи партизанські загони, мали близько 9,8 тис. багнетів і шабель, 72 кулемети, 24 знаряддя. У 1-ій Ч. о. (10—13 квітня) війська НРА(Народна Республіка Албанія) наносили головний удар на Читу з С. через Яблуневий хребет і допоміжний — з Ю.-З.(південний захід) Головними силам (колона Ст І. Бурова) удалося вийти до північних околиць Чити, але незабаром японські війська змусили їх відійти. На З. колона Е. В. Лебедева посунулася услід за японськими військами, що відходять, до станції Гонгота, де її настання було зупинене противником. У 2-ій Ч. о. (25 квітня — 5 травня) неузгодженість в діях трьох нечисленних колон військ НРА(Народна Республіка Албанія) і партизан (об'єднані 22 квітня в Амурський фронт) привела до того, що противник, що посилився за рахунок підкріплень, зумів, здійснюючи маневр по внутрішніх операційних напрямах, зупинити настання, а 3—5 травня відкинути головні сили НРА(Народна Республіка Албанія) на З. Летом 1920 положення ДВР зміцнилося і 17 липня японське командування було вимушене підписати Гонготськоє угода про припинення військових дій, а 25 липня почати евакуацію своїх військ з Чити і Сретенська. На захід від Чити була встановлена нейтральна зона. Тому центр тяжіння боротьби НРА(Народна Республіка Албанія) з білогвардійцями був перенесений в смугу дій Амурського фронту (командувач Д. С. Шилов, потім С. М. Серишев, член Військової ради Я. П. Жігалін, С. Р. Вележев; близько 30 тис. багнетів і шабель, 35 знарядь, 2 танки, 2 бронепоїзди). Білогвардійці мали близько 35 тис. багнетів і шабель, 40 знарядь, 18 бронепоїздів. У 3-ій Ч. о. (1—31 жовтня) почали активні дії партизани північніше і на південь від Чити, а 15 жовтня перейшли в настання війська Амурського фронту, які 22 жовтня опанували станцію Каримськая і Читою. Спроби контрудару білогвардійських військ були відбиті. 30 жовтня частини НРА(Народна Республіка Албанія) зайняли станції Бирка і Олов'яна, залишки білогвардійців бігли до Маньчжурії. Розгром білогвардійців дозволив об'єднати Забайкальську і Амурську області, змусив японців прискорити евакуацію своїх військ з Хабаровська і створив передумови для звільнення Д. Восток(Далекий Схід) а.
