Чернішня
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Чернішня

Чернішня, правий приплив р. Нара, на якому під час Вітчизняної війни 1812 6 жовтня сталася битва між росіянами і наполеонівськими військами. Прагнучи ослабити сили противника, головнокомандуючий російською армією фельдмаршал М. І. Кутузов вирішив розбити ізольований авангард маршала І. Мюрата (понад 20 тис. чіл.), що розташовувався в 6 км. північніше Тарутінського табору російської армії. Виділені для настання війська були розділені на 2 крила: ліве, таке, що складалося з кінноти під командуванням генерала М. А. Мілорадовіча і що завдавало головного удару, і праве під командуванням генерала Л. Л. Беннігсена у складі 3 колон (10 козачих полків і 1 єгерський полк генерала Ст Ст Орлова-Денісова, 2-й піхотний корпус генерала К. Ф. Багговута і 4-й піхотний корпус з кірасирською дивізією генерала А. І. Остермана-Толстого). У резерві знаходилися 3-й піхотний і 1-й кавказький корпуси. Армійські партизанські загони І. С. Дорохова і А. С. Фігнера отримали завдання вийти до дер.(село) Вороняче і відрізувати противникові дорогу до відступу. Колона Орлова-Денісова обійшла фланг противника і раптовою атакою перевернула французьку кірасирську дивізію. Проте із-за невдалого керівництва Беннігсена і неузгодженості в діях піхотних колон вони затрималися з виходом на вихідні позиції. Атаки в центрі бувальщини відбиті противником, а Багговут убитий. Беннігсен, не дивлячись на успішні дії Мілорадовіча і Остермана-Толстого, припинив атаки, що дало можливість авангарду Мюрата, що втратив 2500 чіл. убитими і 2000 пленнимі і 38 знарядь, відійти на Вороняче. Російські війська переслідували його до Врятував-купівлі, після чого Кутузов, що отримав зведення про майбутній відхід Наполеона з Москви, припинив переслідування, не вводячи головних сил. Не дивлячись на незавершеність перемоги, цей приватний успіх мав велике значення для підйому бойового духу російських військ.