Чаюпі (Çajupi) (псевдонім; справжнє прізвище — Чако, пізніше — Зако) Андон (27.3.1866, дер.(село) Шепері, — 11.7.1930, Ель-Матарія, біля Каїра), албанський поет. Діяч національного Відродження. Вчився в Швейцарії. Поетична збірка Ч. «Батько Томорі» (1902) затвердив тенденції критичного реалізму в албанській поезії. Вірші Ч. містять заклик до озброєного повстання проти турецького владицтва (вірші «Албанець», «Іюль»). У сатиричних творах виступав з гострою критикою феодалізму в Албанії, буржуазних порядків в Єгипті (де він прожив велику частину життя), таврував албанських політиканів, що продавали країну Туреччини і Греції (памфлет «Салонікський клуб», 1909), показував страждання простого народу. Автор драми про Ськандербеге «Герой землі» (опубл. 1937), збірка віршів «Старий завіт» (опубл. 1957), переведень байок Же. Лафонтена, віршів Р. Гейнеа, переведень з індійської поезії «Квіти Хінді» (1922).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Вірші, М., 1955.
Літ.: Historia е letеrsisе shqipe, v. 2, Tiranе, 1959; Zheji Gj., A. Çajupi, Tiranе, 1966.
