Чапаєв Василь Іванович [28.1(9.2) .1887, дер.(село) Будайки, нині в межі м. Чебоксари Чуваської АССР, — 5.9.1919, біля р. Лбіщенська, нині Чапаєв Уральської області Казахської РСР], герой Громадянської війни 1918—20. Член КПРС з вересня 1917. Народився в сім'ї селянина-бідняка. З 1914 — в армії, брав участь в 1-ій світовій війні 1914—18. Нагороджений за відвагу 3 георгіївськими хрестами, медаллю, отримав звання підпрапорщика. У 1917 знаходився в госпіталі в Саратові, потім переїхав в Николаєвськ (нині р. Пугачов Саратовської області), де в грудні 1917 був вибраний командиром 138-го запасного піхотного полку, а в січні 1918 призначений комісаром внутрішніх справ Миколаївського повіту. На початку 1918 сформував червоногвардійський загін і пригнічував куркульсько-есерівські заколоти в Миколаївському повіті. З травня 1918 командував бригадою в боях проти уральських белоказаков і белочехов, з вересня 1918 начальник 2-ої Миколаївської дивізії. У листопаді 1918 був направлений на навчання в Академію Генштабу, де знаходився до січня 1919, а потім на особисте прохання був направлений на фронт і призначений в 4-у армію командиром Особой Александрово-Гайськой бригади. З квітня 1919 командував 25-ою стрілецькою дивізією, що відрізнилася в Бугурусланськой, Белебєєвськой і Уфімською операціях під час контрнаступу Східного фронту проти військ Колчака. 11 липня 25-я дивізія під командуванням Ч. звільнила Уральськ. У ніч на 5 вересня 1919 білогвардійці раптово напали на штаб 25-ої дивізії в Лбіщенське. Ч. зі своїми соратниками мужньо бився проти перевершуючих сил ворога. Розстрілявши всі патрони, поранений Ч. намагався перепливти р. Урал, але був убитий кулею і загинув. Нагороджений орденом Червоного Прапора. Легендарний образ Ч. відбитий в повести «Чапаєв» Д. А. Фурманова, який був військовим комісаром 25-ої дивізії, в кінофільмі «Чапаєв» і інших творах літератури і мистецтва.
Літ.: Кутяков І. С., Ст І. Чапаєв, М., 1958; його ж, Бойова дорога Чапаєва, 4 видавництва, Куйбишев, 1969.
