Чанху-Даро, залишки багатошарового поселення епохи бронзи поблизу Сарканда (Північний Синд, Пакистан). Обстежені в 1931 індійським археологом Н. Р. Маджумдаром, розкопувалися в 1935—36 англійським археологом Е. Маккєєм. Нижні шари Ч.-Д. відносяться до трьох періодів хараппськой цивілізації (23—17 вв.(століття) до н.е.(наша ера)). Після деякої перерви поселення знов було заселено носіями культури Джхукар (приблизно 16—15 вв.(століття) до н.е.(наша ера)), а ще пізніше (приблизно в 12—11 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) — носіями культури Джхангар . Матеріали Ч.-Д. використовуються рядом дослідників для ілюстрації положення про зміну корінного населення долини Інду (хараппськой цивілізації) прийшлими племенами вед арієв .
Літ.: Дікшит С. До., Введення в археологію, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1960; Бонгард-Льовін Р. М., Хараппськая цивілізація і «арійська проблема», «Радянська етнографія», 1962 № 1; Mackay Е., Chanhu-daro. Excavations 1935—1936, N. Y., 1943 («American Oriental Series», v 20).
