Чаксте Яніс (14.9.1859, Лієлсесавськая волость Добельського повіту Курземськой губернії, нині Латвійською РСР, — 14.3.1927, Рига), латвійський буржуазний політичний діяч. Народився в заможній сім'ї. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1886), працював адвокатом в Мітаве (нині Елгава). З 1888 видавець і редактор буржуазної газети «Тевія» («Вітчизна»). У 1906 депутат 1-ої Державної думи, примикав до кадетів. У 1916—17 голова буржуазного «Латиського центрального комітету із забезпечення біженців» (Петроград). Жовтневу революцію зустрів вороже. Був членом куркульської (що стала згодом напівфашистською) партії «Селянський союз» і голова контрреволюційного органу латвійської буржуазії — так званої «Народної ради». Один з керівників придушення Радянської влади в Латвії за допомогою іноземних інтервентів (лютий 1919 — січень 1920). Після встановлення буржуазної диктатури в країні голова Засновницьких зборів (1920—22) і президент буржуазної Латвійської держави (1922—27).
