Чайок Никандр Євлампійович [24.10(5.11) .1892, станиця Романовськая, нині Цимлянського району Ростовської області, — 20.9.1959, Мінськ], радянський воєначальник, генерал-полковник (1943), Герою Радянського Союза (20.10.1943). Член КПРС з 1939. Закінчив Петергофськую школу прапорщиків (1915), в 1-у світову війну 1914—18 — командир роти, штабс-капітан. З 1918 в Червоній Армії. Брав участь в Громадянській війні 1918—20 — командир батальйону, полиця і начальник штабу стрілецької бригади. Закінчив Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1935). Брав участь в радянсько-фінляндській війні 1939—40 — начальник штабу 7-ої армії (1940). З липня 1940 заступник командувача військами Ленінградського, а з січня 1941 Одеського військових округів. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 в липні 1942 заступник командувача військами Брянського фронту, з серпня 1942 командувач військами 38-ої (по жовтень 1943), 3-ої і 1-ої ударних (листопад 1943 — травень 1944) армій на Південному, Брянськом, Воронежському і 2-м-код Прибалтійському фронтах. З 1944 начальник Військової академії ним. М. В. Фрунзе (до січня 1948), потім заступник голови ЦК ДОСААФ СРСР, помічник командувача військами Білоруського військового округу. З травня 1954 в запасі. Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 1-ій мірі і медалями.
