Чаговец Василь Юрійович [18(30) .4.1873, хутір Патичис Роменського повіту Полтавської губернії, нині Сумська область, — 19.5.1941, Київ], радянський фізіолог, академік АН(Академія наук) УРСР (1939). Закінчив Військово-медичну академію (1897). У 1903—09 займався фізіологією в лабораторії І. П. Павлова у Військово-медичній академії. З 1910 професор і завідувач кафедрою фізіології медичного факультету Київського університету (пізніше Київського медичного інституту). Основні праці по електрофізіології. Досліджував физико-хімічну природу електричних потенціалів в живих тканинах і механізм електричного роздратування останніх, вперше застосувавши для пояснення цих процесів теорію електролітичної дисоціації. Іонна теорія походження біоелектричних явищ Чаговца мала велике значення для розвитку подальших досліджень механізму виникнення біопотенціалів. У 1906 розвинув конденсаторну теорію електричного роздратування живих тканин і дав физико-хімічне пояснення дратівливої дії електричного струму. Чаговец експериментально показав, що живі тканини поляризуються під впливом електричного струму, визначив величини електричної ємкості для деяких тканин.
Соч.: Вибрані праці, т. 1, До., 1957.
Літ.: Воронцов Д. С., В. Ю. Чаговець — основоположник сучасноï електрофiзioлогiï, Киïв, 1957.
