Цитовіч Микола Олександрович [р. 13(26) .5.1900, с. Мхинічи Черіковського району Могильовської області], радянський учений в області механіки грунтів, геомеханіки, фундаментостроєнія і інженерній геології, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1943). Закінчив в 1927 Ленінградський інститут цивільних інженерів (нині ЛІСИ). Брав участь в будівництві крупних промислових і гідротехнічних споруд. З 1930 викладав у ряді вищих учбових закладів Ленінграда; у 1943 працював в інституті мерзлотознавства АН(Академія наук) СРСР; з 1952 завідувач кафедрою механіки грунтів, підстав і фундаментів Московського інженерно-будівельного інституту ним. В. Ст Куйбишева. У 1947—53 голова Президії Якутської філії АН(Академія наук) СРСР. Президент Національної асоціації СРСР Міжнародного суспільства механіки грунтів і фундаментостроєнія (з 1957).
Основні праці по розробці наукових основ будівництва будівель і споруд на багаторічномерзлих грунтах.
Автор підручника для вузів «Основи механіки грунтів» (1934), перекладеного на англійський, чеський, угорський, польський, румунський, китайський, корейський, в'єтнамський і ін. мови. Державна премія СРСР (1950). Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Підстави і фундаменти, М., 1970 (спільно з др.); Механіка мерзлих грунтів (загальна і прикладна), М., 1973; Механіка грунтів, 4 видавництва, М. — Л., 1963.
Літ.: Шеляпін Р. С., Микола Олександрович Цитовіч (до 75-ліття з дня народження), «Підстави, фундаменти і механіка грунтів», 1975 № 3.
