Цинія, цинія (Zinnia), рід одно- або багатолітніх трав або напівчагарників сімейства складноцвітих. Листя супротивне, цілісне. Суцвіття — кошики, частіше великі, одіночниє; квітколоже плівчасте; язичкові квітки яскраво забарвлені від білих, жовтих і помаранчевих до червоних і пурпурових, трубчасті — жовті до червоно-коричневих. 17 видів, на Ю.-З.(південний захід) Північної Америки і в Центральній Америці, в горах до 2550 м-код; 1 вид — в Південній Америці. Деякі види Ц. відвіку використовуються в квітникарстві, особливо Ц. витончена (Z. elegans) з Мексики (є махрові сорти). Завезена до Європи в 18 ст Однорічна трав'яниста рослина висотою 30—90 см з прямостоячим, гіллястим стеблом. По характеру соцветій виділяють 7 груп, з яких в СРСР поширені 2: георгиноцветниє — заввишки до 70 см з суцвіттям діаметром 10—14 см (сорти Король помаранчевих, Рожева, Шарлахова) і ліліпутовиє — невисокі з суцвіттям діаметром 3—6 см (сорти Червона шапочка, Том Тумб). Ц. невимоглива до грунтів, посухостійка, не переносить заморозків. У центральному районі Європейської частини СРСР насіння висіває в захищеному грунті в березні — квітні, розсаду висаджують на постійне місце після закінчення весняних заморозків. Цвітіння настає через 2—2,5 мес після посіву. Ц. використовують для тієї, що зрізає, створення крупних груп на газоні, висаджують на клумбах рабатках.
Літ.: Кисельов Р. Е., Квітникарство, 3 видавництва, М., 1964.
