Цибулина (bulbus), видозмінена, зазвичай підземна втеча з сильно укороченим стеблом (так званим донцем) і м'ясистим лусковидним листям. Л. служить для запасання води і живильних речовин (переважно цукрів), а також для вегетативного відновлення і розмноження. В деяких видів рослин Л. (повітря) розвиваються в соцветіях на місці квіток (луки, мятліки) або в пазухах листя надземних втеч (зубянки, лілії). Як запасаючі органи Л. можуть функціонувати близько року (так звані однорічні Л. тюльпанів, луков, рябчиків) або довше (так звані багатолітні Л. нарцисів, пролісків, гіацинтів). Їх сухі луски, живильні речовини яких вже використані, утворюють зовнішні захисні покриви. Л. з вузькими чешуямі, дотичними лише краями, називаються черепітчатимі, або лускатими (наприклад, в лілій), Л. з широкими, замкнутими, як би вкладеними одна в іншу чешуямі називаються плівчастими, або щільними (наприклад, в луков). За способом наростання розрізняють: моноподіальні (невизначені) Л., які поновлюються за рахунок верхівкової бруньки донця (проліски, нарциси, амариліси) і симподіальниє (визначені) Л., в яких суцвіття і надземна частина втечі розвиваються з верхівкової бруньки, а Л. поновлюється за рахунок бруньки, розташованої в пазусі одній з чешуй (тюльпани, луки, гіацинти). У останньому випадку материнська Л. щорік змінявся дочерней, заміщає. Якщо в зростання рушає не одна, а дві або декілька нирок, Л. гілкується (вегетативне розмноження). В часнику в пазусі кожної цибулинної луски формується декілька Л. — діток (зубків), розташованих пліч-о-пліч в один ряд; такі Л. називаються складними.
