Центральний театр Радянської Армії (ЦТСА) академічний (з 1975). Організований в 1929 за ініціативою Політуправленія РККА для обслуговування бійців і командирів Червоної Армії. Відкритий в лютому 1930 спектаклем-оглядом «КВЖД» Алимова (на матеріалі далекосхідних подій 1929). Монументальна будівля театру, що має в плані форму п'ятикутної зірки, побудована в 1940 за проектом архітекторів К. С. Алабяна і В. Н. Симоїрцева. До 1951 називався Центральному театром Червоної Армії (ЦТКА). Період становлення театру відмічений цікавими пошуками і пробами в області військово-патріотичної теми — «Перша Кінна» Вишнєвського, «Междубурье» Кудріна (обидва в 1930), «Воєнком» Овчини-Овчаренко (1932). Перші художні успіхи театру пов'язані з Ю. А. Завадським, що очолював трупу в 1932—35. Він поставив спектаклі: «Мстислав Молодецький» Лозини (1932), «Загибель ескадри» Корнейчука (1934) і ін. Серед провідних акторів цього періоду — А. П. Богданова, П. І. Герага, Д. Ст Зеркалова, Н. Л. Коновалів, До. А. Нассонов, А. М. Петров, М. Н. Перцовський, Ф. Р. Раневськая, А. П. Хованський, А. М. Ходурський. Працювали також художники — І. С. Федотов, Н. А. Шифрін; режисери — Е. С. Телешева, А. М. Лобанов і ін. Справжнім творцем театру, основоположником кращих його традицій, ідейним і художнім вихователем колективу став режисер і педагог А. Д. Попов (очолював театр в 1935—58), який бачив особливу роль ЦТКА у створенні військової драматургії; приділяв значну увагу і класиці. Кращі спектаклі театру: «Міщани» (1935) і «Васса Железнова» (1936) Горького, «Приборкання норовистої» Шекспіра (1937), «Крилате плем'я» Первенцева (1941), «Фронт» Корнейчука «Давним-давно» Гладкова (обидва в 1942), «Сталінградци» Чепуріна (1944), «Вчитель танців» Лопе де Вега, «Казка про правду» Алігер (обидва в 1946), «Південний вузол» Первенцева (1947), «Степ широкий» (1949), «Прапор адмірала» Штейна (1950) «Ревізор» Гоголя (1951), «Майстриня варити кашу» Чернишевського (1952), «Бабка» Бараташвілі (1953), «Даруйте, будь ласка» Макаєнка (1953), «Фортеця над Бугом» Смирнова (1956), «Піднята цілина» Шолохова, «Моя сім'я» Де Філіппе (обидва в 1957), «Всіма забутий» Хикмета, «Юстіна» Вуолійоки (обидва в 1958), «Барабанщица» Салинського (1959). Попів створив блискучий акторський ансамбль, об'єднаний загальними художніми принципами, єдиним творчим методом. У 50-і рр. працювали режисери Д. Ст Тункель, А. Л. Шапс, Ст С. Канцель, Ст П. Пільдон, І. П. Ворошилов, А. З. Окунчиков, Би. А. Львов-Анохин, А. Б. Шатрін, Ст Ст Белявський. У 1959—62 головний режисер — А. Л. Дунаєв. Спектаклі 50—60-х рр. — «Океан» Штейна, «Каса Маре» Друце (обидва в 1961), «Яків Богомолов» Горького (1962). У 1963—73 головний режисер театру — А. А. Попів. Головний художник — І. Г. Сумбаташвілі (1962—72). Спектаклі 60—70-х гг.: «Мій бідний Марат» Арбузова (1965), «Смерть Іоана Грізного» А. До. Толстого, «Волоколамськ — Москва» Бека (обидва в 1966), «Надія Мілованова» Панової (1967), «Бранденбургськие ворота» Светлова, «Елегія» Павлівського (обидва в 1968), «Дядько Ваня» Чехова (1969), «Розкинулося море широко» Вишнєвського, Крона, Азарова (1970), «А зірки тут тихі» Васильева, «Невідомий солдат» Рибакова, «Людина з боку» Дворецького (все в 1971), «Птиці нашої молодості» (1973) і «Святая святих» (1977) Друце, «Ковальова з провінції» Дворецького (1974) «Сніги палі» Феденева, «Мандри Біла Пілігрімма» Воннегута (обидва в 1975), «Супутники» Панової, «Ми, російський народ» Вишнєвського, «Іспити ніколи не кінчаються» Де Філіппе (все в 1976). Тісна дружба з Радянською Армією і Флотом продовжує бути основою творчого життя театру, присвяченій військово-патріотичній тематиці.
В трупі театру (1976): народні артисти СРСР Л. І. Добржанськая, Ст М. Зельдін, Л. І. Касаткина, Н. А. Сазонова, народні артисти РРФСР А. П. Богданова, Ст Я. Капустіна, М. Ф. Пастухова, П. І. Вишневих медів, М. М. Майорів, Д. Л. Сагал, Би. А. Ситко, заслужених на артистів РРФСР Т. Н. Алексєєва, Л. І. Голубкина, До. Ф. Захаров, Р. І. Кожакина, С. С. Кулагин, А. Я. Кутепов, Р. Я. Кринкин, Н. І. Пастухів, М. Н. Перцовський, Анд. А. Петров, Олександр А. Петров, А. С. Покровськая, Р. І. Ракитін, І. І. Рябінін, І. А. Солдатова, Ст Би. Сошальський, режисери А. Ст Бурдонський, Би. А. Морезов, головний художник П. А. Белов. Головний режисер Р. А. Горяєв (з 1974).
Літ.: Образцова А. Р., Богуславськая З. Би., Центральний театр Червоної Армії, в кн.: Нариси історії, т. 1, М., 1954; Попів А. Д., Спогади і роздуми про театр, М., 1963.
