Царев Михайло Іванович [р. 18.11 (1.12) .1903, Тверь, нині Калінін], російський радянський актор, режисер і педагог, народний артист СРСР (1949). Член КПРС з 1949. Герою Соціалістичного Труда (1973). Вчився в школі Петрограду російської драми (1919—21, педагог Ю. М. Юрьев), в 1920 ще студентом увійшов до трупи Великого драматичного театру. У подальші роки працював у Василеостровськом театрі, колишньому Театрі Корша, в театрах Махачкали, Казані Сімферополя; у 1933—37 в Театрі ним. Мейерхольда. З 1937 в Малому театрі (з 1950 директор). Багато років виконував роль Чацкого («Лихо з розуму» Грібоєдова; вперше у Василеостровськом театрі, потім в Театрі ним. Мейерхольда, пізніше в Малому театрі), в 60-і рр. перейшов на роль Фамусова. Громадянськість і партійність публіциста, що відрізняють мистецтво актора, виявилися в зіграній їм галереї молодих героїв — Огнев, Ромодан («Фронт», «Крила» Корнейчука), Гарі Сміт («Російське питання» Симонова) і ін. Складні, розгорнуті психологічні портрети створені Ц. як в драмі — Протасов («Живий труп» Л. Н. Толстого), Ростанев («Сіло Степанчиково і його мешканці» по Достоєвському), Іванов («Іванов» Чехова), Арбенін («Маскарад» Лермонтова), так і в трагедії — Макбет («Макбет» Шекспіра). Як майстер ретельно розробленої внутрішньої характерності, великої викривальної сили з'явився актор в ролях Ватажка («Оптимістична трагедія» Вишнєвського) Старого («Старий» Горького), Іллі Репіна («Визнання» Дангулова). У творчості Ц. органічно з'єднуються романтичні і реалістичні початки, йому властиво природне поєднання традицій і новаторства. Багатогранному таланту актора близькі також яскрава комедійність і м'який гумор — Хиггинс («Пігмаліон» Шоу), Глуму («На всякого мудреця досить простоти» Островського), Дон Сезар де Базан («Рюї Блаз» Гюго). У 70-і рр. великим творчим успіхом Ц. стала трагічна роль Маттіаса Клаузена («Перед заходом сонця» Гауптмана). Ц. одночасно виступає і як читець. З 1935 викладає (з 1941 в Театральному училищі ним. М. С. Щепкина; з 1962 професор). З 1964 очолює Всеросійське театральне суспільство (СОТ), з 1959 президент радянського Національного центру Міжнародного інституту театру. Автор книг «Що таке театр» (1960) і «Неповторні миті» (1975). Знімається в кіно. Державна премія СРСР (1947, 1969). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Літ.: Філіппов Вл., М. І. Царев в ролі Феді Протасова, в кн.: Щорічник Малого театру. 1953—1954, М., 1956; Зубків Ю., Михайло Царев, «Театр», 1961 № 11; Коржевіч Л., Три ролі Михайла Царева, там же, 1973 № 8; Лейкин Н., Мудре мистецтво Михайла Царева, в кн.: Актор, актор і ще раз актор..., М., 1975.
