Хузангай Петро (Педер) Петрович [9(22) .1.1907, с. Сиктерма, нині Алькєєвського району Татарської АССР, — 4.3.1970, Чебоксари], чуваський радянський поет, народний поет Чуваською АССР (1950). Член КПРС з 1943. Народився в селянській сім'ї. Вчився в Східному педагогічному інституті в Казані (1927—29, не закінчив). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкувався з 1924. У 1928 опублікував книгу віршів «Після грози», потім вийшли поеми «Магніт-гора» (1933), «Таня» (1942), збірка «Гімн серця» (1952), роман у віршах «Семья Аптрамана» (1954) і ін. Основні теми творчості Х. — революційне минуле чуваського народу, його боротьба за соціалізм, подвиги радянських людей в роки війни, дружба народів. Х. — автор поем про В. І. Леніне «Будинок в Горах» (1952) і «Велике серце» (1960). Писав також російською мовою. Для поезії Х. характерні тісний зв'язок з фольклорною традицією, відмінне володіння народною мовою. Переклав чуваською мовою «Євгенія Онегина» і «Полтаву» А. С. Пушкіна, «Лихо з розуму» А. С. Грібоєдова, поему «Володимир Ілліч Ленін» Ст Ст Маяковського, «Ромео і Джульєту» В. Шекспіра, вірші поетів Радянського Союзу і країн соціалістичної співдружності. Твори Х. перекладені мовами народів СРСР і іноземними мовами. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Суйласа ілнісем, т. 1—2, Шупашкар, 1968—70; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, т. 1—2, Чебоксари, 1958; Далекий політ, М., 1972; Доля, М., 1974.
Літ.: Фетісов М. І., Народний поет Чувашії П. П. Хузангай, Чебоксари, 1957; Юрьев М., Письменники Радянській Чувашії, Чебоксари, 1975.
