Хрюкин Тимофій Тимофійович [8(21) .6.1910, р. Ейськ Краснодарського краю, — 19.7.1953, Москва], радянський воєначальник, генерал-полковник авіації (1944), двічі Герою Радянського Союза (22.2.1939 і 19.4.1945). Член КПРС з 1929. Народився в сім'ї робітника. У Червоній Армії з 1932. Закінчив Луганську військову школу пілотів (1933), курси удосконалення вищого комскладу при Академії Генштабу (1941). У 1936—37 був добровольцем в Громадянській війні в Іспанії — командував авіаційному загоном, в квітні — червні 1938 брав участь в боях проти японських мілітаристів в Китаї — командир ескадрильї, потім бомбардувальної групи. Під час радянсько-фінляндської війни 1939—40 командувач ВПС(військово-повітряні сили) 14-ої армії. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командувач ВПС(військово-повітряні сили) 12-ої армії (1941), Карельського і Південно-західних фронтів (1941—42), командувач 8-ої (1942—44) і 1-ої (з липня 1944) повітряними арміями. Брав участь в Сталінградській битві, в звільненні Донбасу, Правобережної України, Криму, Білорусії, Прибалтики, в Східно-прусській і ін. операціях. У 1946—47 і в 1950—53 заступник Головкому ВПС(військово-повітряні сили). Нагороджений орденом Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій і 2-ій мірі, 2 орденами Кутузова 1-ої міри, орденами Богдана Хмельницького 1-ої міри, Вітчизняної війни 2-ої міри, Червоної Зірки і медалями, а також іноземними орденами.
