Хронометраж (франц. chronométrage, від греч.(грецький) chrónos — час і metréo — вимірюю), метод вивчення витрат робочого часу на виконання ручних і машинно-ручних елементів трудових операцій, що повторюються, шляхом вимірів їх тривалості і аналізу умов їх виконання. У СРСР мета Х. — встановлення нормальної тривалості операцій, розробка норм часу, а також вивчення прийомів і методів роботи передових робітників. За допомогою Х. виявляються причини недовиконання робітниками встановлених норм часу і недовикористання механізмів на машинно-ручних роботах, визначаються необхідні вихідні дані для розрахунку маршруту і норм багатоверстатного обслуговування, розкриваються можливості скорочення трудомісткості окремих операцій. Х. проводиться в 3 етапи: підготовка до спостереження, розчленовування досліджуваної операції або роботи на складові її елементи; спостереження, вимір цих елементів в часі, в порядку послідовності: аналіз результатів спостережень, відбір найбільш раціональних елементів і розрахунок нормальної тривалості виконання кожного елементу операції або роботи. Х. здійснюється за допомогою двохстрілочного секундоміра або ін. приладів. У практиці застосовуються 3 способи хронометражного спостереження: по поточному часу, вибірковий, циклічний.
