Хромові руди, хроміти, природні мінеральні утворення, що містять хром в таких з'єднаннях і концентраціях, при яких їх промислове використання технічно можливо і економічно доцільно. Серед хромсодержащих мінералів лише хромшпінеліди служать промисловим джерелом здобуття хрому. Головні мінерали Х. р.: хромшпінеліди і силікати — серпентин, хлорит, інколи олівін, піроксен, плагиоклаз, уваровіт, хромактіноліт, тальк, брусит, карбонати, сульфіди і ін. Розрізняють суцільні і вкраплені Х. р.; серед останніх виділяють густовкрапленниє (50—80% хромшпінелідов), вкраплені (30—50%) і редковкрапленниє (10—30%). Спостерігається різне поєднання текстур масивних з полосчатовкрапленнимі, плямистими, нодулярними і ін. Вміст найважливіших компонентів в Х. р. вагається (вагові %): 10,5—62,0 Cr 2 O 3 ; 4,0—34,0 Al 2 O 3 ; 1,0—18,0 Fe 2 O 3 ; 7,0—24,0 FEO; 10,5—33,0 MGO; 0,4—27,0 Sio 2 . У деяких Х. р. міститься 0,1—0,2 г/т елементів групи платини і до 0,2 г/т Au. Шкідливі домішки — S, Р і Са (> 1,0%).
Форма рудних тіл різна. У стратіформних масивах платформених областей вони мають форму пластів, що протягуються на багато десяток км., при малій потужності — від декількох десятків см до перших м. В масивах складчастих областей рудні тіла представлені різко подовженими лінзами протяжністю від сотень м-коду до 1,5—2,0 км. при потужності в роздуваннях від декількох м-код до 150—180 м-код, жілообразнимі тілами завдовжки від декількох десятків м-коду до 1000—1500 м-код при потужності від 2 до 15—20 м-кодом, штоками і неправильними відособленнями різного розміру. Родовища Х. р. відносяться до власне магматичних утворень, що формуються при кристалізації магми базальтоїдного і ультраосновного складів.
Виділяються 3 хромітоносниє формації: перідотіт-ортопіроксеніт-норітовая на платформах, перідотітовая і габбро-норіт-перідотітовая в геосинклінальних областях. Х. р. відомі також в делювіальних, елювіальних і прибережно-морських розсипах. По промисловому використанню виділяються металургійні, вогнетривкі і хімічні типи руд. Видобуток Х. р. ведеться відкритим і підземним способами приблизно в рівних співвідношеннях. Некондиційні Х. р. піддаються збагаченню методом гравітаційної флотації. Витягання складає 80—95%.
Головні родовища в СРСР відомі на Уралі (Донські і Сарановськоє); за кордоном — в ЮАР(Південно-африканська Республіка) (Бушвелдський комплекс), Південній Родезії (Велика Дайка, Селукве), Туреччині (Гулеман і ін.), на Філіппінах, головним образом на о. Лусон (Масинлок і ін.), в Індії (Сукинда і ін.), Фінляндії (Кемі), на Мадагаскарі (Андріамена). На початок 1975 запасів Х. р. капіталістичних країн, що розвиваються, складали 1674 млн. т; з них в ЮАР(Південно-африканська Республіка) (у млн. т ) — 1050, Південній Родезії — 550, Фінляндії — 30, Туреччині — 10, Індії — 7, на Філіппінах — 7. Видобуток Х. р. (у тис. т, 1974): ЮАР(Південно-африканська Республіка) — 1800, Південна Родезія — 400 Туреччина — 682, Філіппіни — 530, Індія — 398.
Літ.: Вимоги промисловості до якості мінеральної сировини, 2 видавництва, ст 15 — Горланов С. С., Хроміт, М., 1963; Рудні родовища СРСР, т. 1, М., 1974.
