Хрест, один з головних християнських символів і предмет християнського культу. До. як фетиш сходить ще до первісного суспільства і потім як релігійний символ широко представлений у віруваннях Давнього Єгипту, Вавілонії, Ассірії, Греції, Риму і ін. У Римській імперії, де складалося християнство, дерев'яна споруда у формі До. було знаряддям страть рабів і ін. осіб низького походження. Християнська церква зв'язує поклоніння До. з євангельською розповіддю про розп'яття на К. Іїсуса Христа; у християнстві До. з символу ганебної смерті перетворився на символ страждань, що викупають гріхи людства, тобто на знак порятунку і вічного життя. Культ До. був встановлений і введений в християнське богослужіння в 4 в.; серед ранньохристиянських символів (риба, хліб, агнець і ін.) знак До. не зустрічається. Була створена легенда про явище на піднебінні імператорові Костянтину I хреста з написом «Сім переможеш» і про отримання матір'ю Константіна I Оленою в Єрусалимі хреста, на якому був розіпнутий Христос. З 5 ст До. прикрашають церковні абсиди, зводяться на дахах християнських храмів. Близько 400 з'являється зображення розп'яття — фігури Христа на До. З 11 ст До. ставляться на вівтарі. Зображення До. проникає і в символіку світської влади: До. на діадемах монархів, на монетах, в гербах (див. в ст. Геральдика ) .
Літ.: Нейхардт А. А., Походження хреста, М., 1956.
