Храпченко Михайло Борисович [р. 8(21) .11.1904, село Чижовка, нині Екимовічеського району Смоленської області], російський радянський літературознавець, громадський діяч, академік АН(Академія наук) СРСР (1966; член-кореспондент з 1958), академік-секретар Відділення літератури і мови АН(Академія наук) СРСР (з 1967), член Президії АН(Академія наук) СРСР (1967), голова Комітету у справах мистецтв при Раді Міністрів СРСР (1939—48). Член КПРС з 1928. Закінчив Смоленський університет (1924). Досвід розвитку радянського літературознавства узагальнив в дослідженнях «Світогляд і творчість» (1957), «Літературні теорії і творчий процес» (1969). У роботі «Творча індивідуальність письменника і розвиток літератури» (1970; Ленінська премія, 1974) на матеріалі російської, радянської і західно-європейської літератури розглянутий широкий круг світоглядних і естетичних проблем, обгрунтовані принципи типологічного вивчення літератури, розкрита суть художнього процесу. Х. розробляє принципи історіко-функціонального і системного вивчення літературних явищ (статті «Семіотика і художня творчість», 1973; «Роздуму про системний аналіз літератури», 1975). Крупним вкладом в радянське літературознавство з'явилися також монографії о Н. Ст Гоголеві, Л. Н. Толстом. Президент Міжнародної асоціації викладачів російської мови і літератури (МАПРЯЛ). Почесний член Угорської АН(Академія наук) (з 1973). Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Сучасні проблеми літературознавства і мовознавства. До 70-ліття з дня народження академіка М. Би. Храпченко, М., 1974.
