Хосої Вакидзо (9.5.1897, Кая, поблизу Еси, префектура Киото, — 18.8.1925 Токіо), японський письменник. Один з тих, що зачинають японської пролетарської літератури. Працював на текстильних фабриках, брав участь в робочому русі. Друкувався з 1922. Популярність Х. принесла повість «Сумна історія робітниці» (1925), що зіграла значну роль в розвитку т.з. викривальної літератури («бакуро бунгаку»), яка представляла революційно-демократичне течія, що прагнула привернути увагу громадськості до тяжкого положення трудящих. Х. належать ще три книги: збірка ранніх розповідей, п'єс і нарисів «Вічний дзвін», а також романи «Раби» і «Фабрика» (1925—26), створюючі автобіографічну дилогію.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Кодзі, пер.(переведення) з япон.(японський) Н. Фельдман, Л., 1927; Смерть Кикуе, в збірці: Жінка за кордоном № 1, Л., 1931.
Літ.: Морошкина О. Ст, До вивчення творчості Хосої Вакидзо, в збірці: Японська література, М., 1959; її ж, Жива спадщина Хосої Вакидзо, в збірці: Китай. Японія, М., 1961; Ямада Сейдзабуро, Пуроретаріа бунгаку сі, т. 1—2, Токіо, 1954.
