1) колектив співців. Х. розрізняють по складу — однорідні (жіночі, чоловічі, дитячі) і змішані, а також по кількості виконавців — великі і малі. Змішаний Х. складається з 4 груп: сопрано, альтів (жіночі голоси), тенорів і басів (чоловічі голоси). Кожна з них може розділятися на декілька партій (т.з. divisi). Мінімальне число учасників змішаного Х. — 12 (по 3 чіл. у одній групі, що дозволяє використовувати ланцюгове дихання), максимальне — зазвичай до 100—120 (з пропорційним розподілом співців по групах для дотримання рівності ансамблевого звучання). Х. може бути єдиним виконавцем твору або одним з учасників виконання вокально-симфонічного, музично-сценічного вигадування. Існують 2 види Х. — а капела і з інструментальним супроводом;
2) музичне вигадування, призначене для хорового виконання, самостійне або частина якого-небудь твору — опери, меси, ораторії, кантати. Інколи використовується в інструментальному жанрі — симфонії (9-я симфонія Бетховена, ряд симфоній Малера), а також в балеті («Лускунчик» Чайковського, «Дафніс і Хлоя» Равеля);
3) парні, потрійні і т.д. струни в струнних музичних інструментах.
