Хонеккер (Honecker) Еріх (р. 25.8.1912, Нейнкирхен, область Саарськая), діяч німецького і міжнародного робітника і комуністичного руху, партійний і державний діяч ГДР(Німецька Демократична Республіка). Народився в сім'ї робітника-шахтаря. По професії покрівельник. У 1926 вступив в Комуністичний союз молоді Німеччини (КСМГ), в 1929 — в Комуністичну партію Німеччини (КПГ). У 1930—31 знаходився на навчанні в школі Комуністичного інтернаціоналу молоді в Москві. У складі інтернаціональних робочих бригад брав участь в будівництві Магнітогорського металургійного комбінату. Повернувшись до Німеччини, працював секретарем із політичних питань Саарського окружного комітету КСМГ, був членом Секретаріату Саарського окружного комітету КПГ; у 1934 вибраний членом ЦК КСМГ. У роки фашистського режиму вів в нелегальних умовах організационно-політічеськую роботу серед молоді в Рурськой області, в Бадене, Гессене, Вюртемберге, Пфальце, керував організацією КСМГ в Берлінському окрузі. У грудні 1935 був арештований, в червні 1937 засуджений до 10 років висновку. У квітні 1945 звільнений з в'язниці Бранденбург-Герден Радянською Армією.
Після звільнення німецького народу від фашизму (травень 1945) Х. був член Секретаріату ЦК КПГ по питаннях роботи серед молоді, керівником Центральної молодіжної комісії. Х. — один із засновників Союзу вільної німецької молоді (ССНМ), голова Центральної ради ССНМ (у 1946—55). З 1946 член ЦК КПГ, брав активну участь в створенні Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЕПГ). З квітня 1946 член правління (пізніше — ЦК) СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини). У 1950—58 кандидат в члени, з 1958 член Політбюро ЦК СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини). У 1955—1956 Х. знаходився на навчанні в Москві у ВПШ при ЦК КПРС. З 1958 секретар, в 1971—76 перший секретар ЦК СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини), з 1976 генеральний секретар ЦК СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини). З 1949 Х. — депутат Народної палати ГДР(Німецька Демократична Республіка). З 1971 голова Національної ради оборони. З 1976 голова Державної ради ГДР(Німецька Демократична Республіка). Нагороджений 2 орденами Карла Маркса. Герой Труда (1972). Нагороджений орденами Леніна (1972), Жовтневій Революції (1977).
Соч.: Unter dem Banner des Internationalismus, B., 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Роль робочого класу і його партії в соціалістичному суспільстві, М., 1973.
