Хейзінга (Huizinga) Йохан (7.12.1872, Гронінген, — 1.2.1945, поблизу Арнема), нідерландський історик культури, професор університетів Гронінгенського (1905—15) і Лейденського (1915—40). У роки німецько-фашистської окупації Нідерландів ув'язнився в концтабір. Здобув світову популярність завдяки дослідженням по історії західно-європейського середньовіччя і Відродження: «Еразм» (1924) і особливо «Осень середньовіччя» (1919) — про фламандській для франко культурі бургундської держави в 15 ст У цій роботі Х. описав загальні межі середньовічної культури, узяті у момент її розкладання.
Х. підкреслював неповторно-конкретне в історичному процесі, відносився скептично до пізнання всесвітньо-історичних закономірностей. Проте в основній праці по філософії культури — «Людина грає» (1938) він виходив з категорії «гри» як основної властивості всякої культури. Вивчення ролі ритуалів і ін. явищ культури мало значення для вироблення семіотичних і системного підходів, але «ігровий» принцип змальований Х. так, ніби його роль в різних культурах однакова. Мислитель ліберально-гуманістичної орієнтації, Х. з гіркотою писав про занепад буржуазної західної цивілізації, пропонуючи повернутися до старих цінностей. Праці Х. неодноразово перевидавалися і переведені на багато європейських мов.
Соч.: Verzamelde werken, dl 1—9 Haarlem, 1948—53.
Літ.: Аверінцев С. С., Культурологія І. Хейзінги, «Питання філософії», 1969 № 3, Kaegi W., Das historische Werk Johan Huizingas, Leiden, 1947; Köster До., Johan Huizinga. 1872—1945, Bd 1, Tl 1—2, Oberursel, 1947; Vermeulen E. E. G., Fruin en Huizinga over de wetenschap der geschiedenis, Arnhem, 1956; Johan Huizinga. 1872—1972. [Cat logus], Groningen, 1973.
