Хатаєвіч Мендель Маркович [10(22) .3.1893 — 30.10.1937], радянський партійний і державний діяч. Член Комуністичної партії з 1913. Народився в Гомелі в сім'ї дрібного торговця. Вів партійну роботу в Гомелі. У 1914 арештований, засланий в губернію Енісейськую. Після Лютневої революції 1917 заступник голови Поліського комітету РСДРП (б), з вересня 1917 член Південно-західного обласного комітету РСДРП (б), член Президії Гомелського Ради. У 1918 голова міськкому Самари, член губкома РКП (б). З кінця 1918 голова Гомелського укома, член Самари губкома РКП (б); на політроботі в Червоній Армії на Західному фронті. З 1921 секретар Гомелського, Одеського губкома, в апараті ЦК РКП (б). З 1925 секретар Татарського обкому ВКП (б). З 1928 1-й секретар Средне-волжського крайкома ВКП (б), секретар ЦК КП (б) В. З 1933 1-й секретар Дніпропетровського обкому, 2-й секретар ЦК КП (б) У. Делегат 8—17-го з'їздів ВКП (б). З 1925 член Центральної ревізійної комісії, з 1927 кандидат в члени ЦК, з 1930 член ЦК ВКП (б). У 1932—37 член Політбюро ЦК КП (б) У. Член ВУЦИК і ЦИВ СРСР. Нагороджений орденом Леніна.
Соч.: У ці дні, в кн.: Були полум'яних років, [Куйбишев], 1963.
