Харківський електромеханічний завод (ХЕМЗ) ним. 50-летия Великій Жовтневій соціалістичній революції, одне із старих електротехнічних підприємств СРСР. Виробляє крупні електричні машини, електродвигуни, комплектні пристрої станцій управління, комплектні електроприводи тиристорів, автоматичні вимикачі, контактори практично для всіх галузей народного господарства, а також товари народного вжитку. Заснований в Ризі в 1888 як Російсько-балтійський електротехнічний завод, згодом придбаний акціонерами Російського суспільства «Загальна компанія електрики». Евакуйований до Харкова у зв'язку із загрозою окупації Риги німецькими військами в 1915. Виробляв напівкустарним способом електроустаткування по зарубіжній технічній документації. Робітники заводу активно брали участь в жовтневій революції 1917 (завод був арсеналом харківської Червоної Гвардії), Громадянській війні 1918—20 встановленні Радянської влади на Україні. З 1925 перейменований в Державний електричний завод. На заводі були створені електродвигуни типа МА200, турбогенератори потужністю 3500 квт і ін. види продукції на рівні кращих зарубіжних зразків.
В роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 завод був евакуйований в рр. Поволжья, Уралу і Сибіру, де на базі цехів ХЕМЗа виникли крупні електротехнічні підприємства. Випускав зброю і військову техніку. Під час окупації Харкова німецькими фашистами (жовтень 1941 — серпень 1943) завод був зруйнований. Повністю відновлений в середині 1944, першу продукцію дав вже у вересні 1943. У 50—70-і рр. був реконструйований. Основні технологічні процеси автоматизовані і механізовані. Близько 50% продукції випускається з Державним знаком якості (в т.ч. електричні машини, автоматичні вимикачі серії А3700, комплектні електроприводи тиристорів для доменних печей, прокатних станів). Значна частина продукції експортується. Нагороджений орденом Леніна (1965), болгарським орденом Георгія Дімітрова (1965).
Літ.: Нарис історії Харківського електромеханічного заводу, ч. 1—2, Хар., 1963—1965.
