Ханзадян Сіро Миколайович [р. 20.11(3.12) .1915, р. Горіс, нині Арманськой РСР], вірменський радянський письменник. У 1934 закінчив педагогічний технікум в Горісе, працював сільським вчителем. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. У 1950 опублікував перший роман «Люди нашого полку» (русявий. пер.(переведення) 1956), присвячений захисникам Ленінграда. Роман «Земля» (книги 1—2, 1954—55, русявий.(російський) пер.(переведення) книги 1—2, 1956—57) — про життя трудівників села в післявоєнний час; історичний роман «Мхитар Спарапет» (1961, русявий.(російський) пер.(переведення) 1971) оповідає про визвольну війну у Вірменії 18 ст Тема романа «Каджаран» (1965, русявий.(російський) пер.(переведення) 1974) — формування робочого класу у Вірменії. Автор романів «Світанок над Севаном» (1974), «Заговорите, гори Вірменії» (1976), збірок новел «Червоні лілії» (1958), «Втрачені стежки» (1964), «Після дощу» (1969), художніх мемуарів «Книга про минувщину» (1966), «Три роки і 291 день» (1972). Нагороджений 4 орденами.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Жадаю — дайте води. Повести. фронтовий щоденник, М., 1974.
Літ.: Історія вірменської радянської літератури, М., 1966; Агабабян С., Художнє завдання і її рішення, «Дружба народів», 1966 № 2.
