Хамерік (Hamerik) (справжнє прізвище — Хаммеріх, Hammerich) Асгер (8.4.1843, Фредеріксберг, поблизу Копенгагена, — 13.7.1923, там же), данський композитор. За національністю німець. Вчився композиції в Н. Гаде і І. П. Е. Хартмана в Копенгагені, удосконалювався у Х. Бюлова (фортепіано.) в Берліні, вивчав оркестровку під керівництвом Г. Берліоза (був пов'язаний з ним творчою дружбою) в Парижі. Працював у Франції, Італії і США (у 1871—98 жив в Балтіморі). Творчість Х. ввібрало традиції скандінавського романтизму, а також впливи Берліоза і Р. Вагнера. Х. — автор обпер «Маленька Тове» (1865, Париж), «Вендета» (1870, Мілан) і ін., 6 симфоній (1881—96) і 5 «Північних сюїт» для оркестру, камерно-інструментальних ансамблів. «Гімну світу» для хору і оркестру (1867), Реквієму (1887) і ін. хорових вигадувань, пісень. Його син Еббе Х. (1898—1951) — диригент і композитор, автор обпер, у тому числі «Степан», оркестрових, вокальних і ін. вигадувань.
Літ.: Hove R., Asger Hamerik og dansk symphonier, «Nordisk musikkultur», 1957 № 6, р. 105—11.
