Халдеї, семітські племена скотарств, що розселялися в 1-ій половині 1-го тис. до н.е.(наша ера) на околицях Вавілонії (на північно-західному березі Персидської затоки). Імовірно арамійського, менш ймовірно південно-аравійського походження. Мовна приналежність їх спірна, оскільки знати Х. швидко вавілонізіровалась і носила аккадськие імена, а письмових текстів, які з достовірністю можна було б вважати халдейськими, немає (у Біблії і в послебіблейськой традиції халдейською мовою називали вавілонсько-арамійський діалект). Що влаштувалися в південній частині Месопотамії Х. поступово перейшли до осідлості і утворили ряд князівств, названих переважно по іменах засновників (Біт-Якин і ін.). У союзі з Еламом Х. з 9 ст до н.е.(наша ера) вели боротьбу з Ассірією за володіння Вавілоном, в результаті якої халдейські князі протягом 2-ої половини 8 — початку 7 вв.(століття) до н.е.(наша ера) неодноразово захоплювали вавілонський престол, але виганяли потім ассірійцями. З 626 по 538 до н.е.(наша ера) у Вавілоні правила халдейська династія (Набопаласар, Навуходоносор II і ін.), що створила могутнє царство Нововавілонськоє.
В Древній Греції і Древньому Римі Х. називали жерців і ворожать вавілонського походження. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) термін «Х.» помилково застосовувався по відношенню до шумерам .
