Хайраддін ат-Туніси, Хайреддін ат-Туніси (1826—1889, Стамбул), туніський просвітитель і державний діяч; автор туніської конституції 1861. За походженням черкес. У 1840 попав невільником до туніського бея Ахмеду. Здобув освіту в Стамбулі і Тунісі. У 1853—57 жив у Франції. потім повернувся до Тунісу. У 1857—62 міністр військово-морського флоту, в 1861—62 голова парламенту. У 1867—73 голова Міжнародної фінансової комісії в Тунісі. У 1873—1877 глава туніського уряду; провів ряд реформ в області економіки (заохочення національної торгівлі, розподіл державних земель серед дрібних і середніх землевласників і ін.), освіти (заснував в 1875 національний коледж, реорганізував релігійно-богословський університет аз-Зітуна). Доводив необхідність для країн Сходу засвоєння досягнень Європи в області науково-технічного прогресу: відстоював принципи конституційного правління і свободу особи, стверджуючи, що вони відповідають основам мусульманського права. Погляди Х. а.-Т. знайшли віддзеркалення в його вигадуваннях про політичний устрій європейських країн «Аквам аль-Масалік...» («Вірна дорога...», 1867; передмова до нього перекладена французькою мовою, а також на турецький і деякі ін. мови).
Літ.: Петросян Ю. А., З історії суспільно-політичної думки в Туреччині в XIX ст, в збірці: Короткі повідомлення Інституту народів Азії АН(Академія наук) СРСР, т. 71, М., 1964: Льовін З. І., Розвиток основного перебігу суспільно-політичної думки в Сирії і Єгипті. М., 1972 (літ.).
