Хайкин Семен Еммануїлович [8(21) .8.1901, Мінськ, — 30.7.1968, Ленінград], радянський фізик, доктор фізико-математичних наук (з 1935). Член КПРС з 1942. Закінчив МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1928), в 1930—46 працював там же (професор з 1935). У 1945—54 керував лабораторією коливань Фізичного інституту АН(Академія наук) СРСР, з 1954 — сектором радіоастрономії Головної астрономічної обсерваторії АН(Академія наук) СРСР (Пулково). Х. вніс великий вклад до розвитку теорії коливань і теоретичної радіотехніки. Він є також основоположником сов.(радянський) експериментальній радіоастрономії. У 1947 відкрив радіовипромінювання сонячної корони. Винайшов нового типа радіотелескопу — т.з. антену змінного профілю. Досліджував природу сухого тертя.
Соч.: Теорія коливань, 2 видавництва, М., 1959 (спільно з А. А. Андроновим і А. А. Віттом); Механіка М. — Л., 1940; Фізичні основи механіки, 2 видавництва, М., 1971; Сили інерції і невагомість, М., 1967; Дослідження радіовипромінювання Сонця Бразільською експедицією АН(Академія наук) СРСР по спостереженню сонячного затемнення 20 травня 1947, «Доповіді АН(Академія наук) СРСР», 1947, т. 58 № 9 (спільно з Би. М. Чихачевим); Новий радіотелескоп високої вирішуючої сили, «Прилади і техніка експерименту», 1959 № 2 (спільно з Н. Л. Кайдановським і Н. А. Есепкиной); Радіотелескоп РАТАН-600 «Ізв. Головній астрономічній обсерваторії в Пулкове», 1972 № 188 (спільно з ін.)
