Хабарів (по прізвиську Святітський) Єрофій Павлович (близько 1610, село Дмітрієво, нині Нюксенського району Вологодської області, — після 1667), російський селянин мореплавець і землепроходець. У 1625 зробив поїздку на коче з Тобольська в Мангазею, в 1628 звідти на чолі експедиції по волокам і річках перейшов на р. Хету (східна частина Таймиру). У 1630 брав участь в плаванні з Мангазєї до Тобольська. У 1632—41 перейшов на р. Олену, де в гирлах рр. Кути і Киренги заснував землеробство ріллі і побудував соляну варніцу. У 1649—50 зробив похід через р. Олекму на р. Амур, а в 1651—1653 спустився по Амуру від впадання в нього р. Урки нижче за гирло р. Уссурі. Х. склав «Креслення річці Амуру». Ім'ям Х. названі м. Хабаровськ, селище і ж.-д.(железнодорожний) станція Єрофій Павлович на Транссибірській магістралі.
Літ.: Сафронов Ф. Р., Е. П. Хабарів, Хабаровськ, 1956; Белов М. І., Єрофій Хабаров в Мангазєє і на Таймирі, в кн.: Літопис Півночі, [т. 7], М., 1975.
