Ф , двадцять друга буква російського алфавіту. У кирілловськом [Ф («ферт»)] і в глаголічеськом () алфавітах сходить до греч.(грецький) унціальній букві Ф («фе»). Цифрове значення в кирілловськом і глаголічеськом алфавітах – 500. Позначає глухий губно-зубний фрикативний приголосний. У староруській мові звуки [ф] і [ф’] виникли перед глухими приголосними і в кінці слова після падіння зредукованих, наприклад «дах»[кроф],»кровь»[кроф’], «вхід» [фхот]. Буква «Ф» в російській мові пишеться лише в запозичених словах.
