Фішер (Fischer) Куно (23.7.1824, Зандевальде, Силезія, – 5.7.1907, Гейдельберг), німецький історик філософії, гегельянець. Професор Йенського (1856–71) і Гейдельбергського (1872–1906) університетів. Головний твір – десятитомна «Історія нової філософії» (1852–77, русявий.(російський) пер.(переведення) т. 1–8, 1901–09), що містить обширний матеріал про учення, життя і діяльність Р. Декарта, Би. Спінози, Р. Ст Лейбніца, І. Канта, І. Р. Фіхте, Ф. Шеллінга, Р. Гегеля. Автор робіт по історії літератури (про І. Ст Гете, Р. Е. Лессинге, Ф. Шиллере, В. Шекспірові).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Реальна філософія і її століття. Франциск Бекон Веруламський, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1870; Публічні лекції про Шиллере, М., 1890; А. Шопенгауер, М., 1896; Про свободу людини, СП(Збори постанов) Би, 1900.
