Фішер (Fischer) Еміль Герман (9.10.1852, Ейськирхен, – 15.7.1919, Берлін), німецький хімік-органік і біохімік. Закінчив університет в Страсбурзі (1874). Учень А. Байера . Професор університетів в Мюнхені (з 1879), Ерлангене (з 1882), Вюрцбурге (з 1885) і Берліні (у 1892–1919). У 1875 синтезував фенілгідразин, який використовував як реактив на альдегіди і кетон, а пізніше для ідентифікації і виділення окремих моносахаридів. Дослідження будови пурінових з'єднань, зроблені Ф. у 1882, привели надалі до синтезу ряду фізіологічно активних речовин – кофеїну, Теоброміну, адепіна, гуаніна (1897) і ін., а в 1898 безпосередньо пурину. У 1903 Ф. синтезував діетілбарбітуровую кислоту, яка отримала вживання як снодійний засіб барбітал (первинна назва веронал). З 1884 проводив широкі дослідження вуглеводів, встановив їх раціональні формули і створив номенклатуру. У 1890 синтезував з гліцерози і формальдегіду виноградний і фруктовий цукру, а в 1893 запропонував метод синтезу глюкозидів з цукрів і спирту, з успіхом використаний на практиці. У 1894 Ф. застосував для синтезу хімічних сполук біокаталізатори – ферменти, виявивши, що між тими і іншими існує схожість молекулярних конфігурацій. У 1899 початків роботи по хімії білків. Використовуючи створений їм в 1901 ефірний метод аналізу амінокислот, Ф. вперше здійснив якісні і кількісні визначення продуктів розщеплювання білків, відкрив валін, пролін (1901) і оксипролін (1902), експериментально довів, що амінокислотні залишки зв'язуються між собою пептидним зв'язком; у 1907 синтезував 18-членний поліпептид. Ф. показав схожість синтетичних полінептідов і пептидів, отриманих в результаті гідролізу білків. Ф. займався також вивченням дубильних речовин. Ф. створив школу хіміків-органіків. Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1899). Нобелівська премія (1902).
Соч.: Gesammelte Werke, hrsg. von M. Bergmann, Bd 1–6, Ст, 1906–24.
Літ.: Шамін А. Н., Еміль Германн Фішер, «Журнал Всесоюзного хімічного суспільства ним. Д. І. Менделєєва», 197д, т. 20 № 6, с. 613.
