Фізика планет, розділ астрофізики, що охоплює дослідження фізичної будови і хімічного складу планет і їх супутників. До початку прямих досліджень планет за допомогою космічних апаратів всі відомості про будову і склад планет отримували астрономічними методами. Так, маси планет і розподіл мас усередині планети визначалися шляхом вивчення закономірностей руху планет і їх супутників, хімічний склад планетних атмосфер – по спектру відбитого планетою сонячного випромінювання, температура – по інфрачервоному і радіовипромінюванню планети, характеристики хмарного шару і мікроструктура поверхні – по поляризації розсіяного сонячного випромінювання і т.д. Починаючи з 60-х рр. 20 ст поряд з класичними астрономічними методами дослідження планет широко використовуються виміри, що проводяться за допомогою космічних апаратів безпосередньо у атмосфері і на поверхні планети, а також в її найближчих околицях.
Як правило, методи прямих досліджень є розвитком геофизичних методів. З іншого боку, розвиток космічної техніки дозволив використовувати астрономічні методи для дослідження Землі. З середини 70-х рр. галузь науки, що охоплює комплексне вивчення планет і супутників різними методами, прийнято називати планетологією.
