Фібіх (Fibich) Зденек (21.12.1850, Вшеборжіце, – 15.10.1900, Прага), чеський композитор, піаніст, хормейстер. Вчився в І. Мошелеса (фортепіано), С. Ядассона (композиція) в Лейпцігській консерваторії (1865–67). Удосконалювався в Парижі і Мангеймі. З 1871 до кінця життя працював в Празі (лише у 1873–74 викладав спів в школі у Вільнюсі). Був 2-м-код диригентом і хормейстером «Тимчасового театру» (1875, 1877), очолював російський хор в православній церкви (1878–81). Викладав головним чином фортепіанну гру (серед учнів – До. Коваржовіц, О. Острчил, З. Нєєдли). Найбільший (після Б. Сметани і А. Дворжака) представник національної школи, Ф. був носієм романтичних традицій в чеській музиці. Стиль Ф. сформувався під впливом йому.(німецький) музичного романтизму (головним чином вигадування Р. Шумана), а також чеш.(чеський) романтичній поезії (багато вокальних вигадувань Ф. написані на вірші Я. Врхліцкого). Твори Ф. відрізняються драматизмом, поетичністю, ліричною схвильованістю, патріотичними устремліннями (деякі засновані на чеш.(чеський) народному епосі); у них використовується національний музичний фольклор. Серед вигадувань – опери «Бланик» (1877), «Мессинськая наречена» (по Шиллеру, 1883), «Буривши» (по Шекспірові, 1894), «Геди» (по Байрону, 1896), «Шарка» (1897), трилогія мелодрам «Іпподамія» (слова Врхліцкого, 1889–91), близька до музичних драм Р. Вагнера; 3 симфонії, симфонічні поеми, камерно-інструментальні ансамблі, пісні, цикли фортепіанних п'єс.
Літ.: Белза І., Нариси розвитку чеської музичної класики, М. – Л., 1951, с. 310–16, 422–36.
