Фюстель де Куланж (Fustel de Coulanges) Нюма Подіни (18.3.1830, Париж, — 12.9.1889, там же), французький історик. Член Академії моральних і політичних наук (1875). Закінчив в 1853 Вищу нормальну школу (Париж). У 1861—70 професор Страсбурзького університету, в 1870—75 — Вищої нормальної школи, в 1875—88 (з перервою в 1880—1883, коли очолював Вищу нормальну школу) — Сорбонни. Перші дослідження присвячені древній історії («Цивільна община античного світу», 1864, русявий.(російський) пер.(переведення) 1867). Після франко-пруської війни 1870—71, Паризької Комуни 1871 (до якої віднісся різко вороже) Ф. де До. до кінця життя займався історією середніх століть. Рішучий противник революцій, соціалізму, він належав до плюралістичного позитивістського напряму буржуазній історіографії. У статтях і своїй головній праці «Історія суспільного устрою древньої Франції» (1875—92, русявий.(російський) пер.(переведення) 1907) він виступив проти ідеї про вирішальну роль класової боротьби в історії середньовіччя і закономірності революцій (висунутою О. Тьеррі, Ф. Гизо і ін.). Відповідно до своїх реакційних політичних і загальноісторичних поглядів висунув концепцію генезису феодалізму в Західній Європі: заперечував революційний характер переходу від античності до середніх століть, розглядав цей процес як поступове перетворення установ позднерімськой імперії (романістська концепція); стверджував, що в основі європейської цивілізації лежать лише римські суспільні інститути (крупне землеволодіння, залежність від нього безпосередніх виробників, монархічна влада), і по суті зводив нанівець історичну роль германців і їх суспільних інститутів. Згідно Ф. де До., навала германців в 4—6 вв.(століття) н.е.(наша ера) не було завоюванням, що зруйнувало римські порядки, жодних нових початків до розвитку європейських країн германці не внесли (зокрема германці, на його думку, не принесли з собою вільної селянської общини, т.к. у них задовго до приходу в Галію була розвинена приватна і навіть крупна земельна власність, була аристократія, що жила за рахунок праці залежних людей). Намагаючись довести ізвечность приватної власності, класів і влади імущих шарів, Ф. де До. прагнув т.ч. історично обгрунтувати «безгрунтовність» соціалістичних ідей і безперспективність революційних виступів робочого класу.
В той же час Ф. де До., на відміну від багатьох сучасних йому французьких істориків, надавав велике значення в історії економічним, зокрема аграрним, стосункам; одним з перших звернувся до спеціального вивчення аграрної історії раннесредневекової Франції. Ф. де До. був видатним знавцем документального матеріалу, майстром тонкого і всестороннього його аналізу, ввів в науковий обіг багато нових історичних джерел. Проте бажаючи обгрунтувати свої ідеї, часто удавався до довільного і тенденційного тлумачення текстів. Романістську концепцію Ф. де До. і його методи обробки джерел піддали серйозній критиці в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) французькі (Е. Глассон, П. Віолле і ін.), німецькі (Р. Вайц) історики і особливо російські учені — М. М. Ковалевський, Ст І. Лучицкий, П. Г. Віноградов і ін. дослідники історії громадських буд в Європі. Проте ідеї Ф. де До. стали надавати на початку 20 ст помітне вплив на буржуазну, головним чином французьку, історіографію.
Літ.: Алпатов М. А., Політичні ідеї французької буржуазної історіографії XIX ст, М. — Л., 1949, с. 180—403; Гутнова Е. Ст, Фюстель де Куланж і його концепція генезису феодалізму, в збірці: Середні століття, ст 35, М., 1972.
