Фрідріх (Friedrich) Вальтер (25.12.1883, Магдебург, — 16.10.1968, Берлін), німецький фізик (ГДР) і громадський діяч, член (1949) і президент (1951—56) Німецькою АН(Академія наук) в Берліні. Вчився в університетах Женеви і Мюнхена (1905—11). У 1912—1914 працював в Мюнхенському університеті, в 1914—1922 у Фрейбургськом університеті (з 1921 професор). З 1923 професор Берлінського університету (у 1949—1952 ректор). У 1923—45 директор інституту по дослідженню випромінюванні Берлінського університету, з 1948 — інституту медицини і біології, з 1961 — президент Медико-біологічного дослідницького центру Німецькою АН(Академія наук) в Берліні. У 1912 за пропозицією М. Лауе Ф. разом с П. Кніппінгом (Німеччина) поставив експеримент по виявленню дифракція рентгенівських променів на кристалі і отримав перші лауеграмми . Займався дослідженням фізичних властивостей різних випромінювань і їх біологічної дії. Вніс вклад до розвитку рентгенотерапії ракових пухлин. Був депутатом Народної палати ГДР(Німецька Демократична Республіка). Член Усесвітньої Ради Міра. Член суспільства германо-радянської дружби.
Соч.: The principles of physics and biology of radiation therapy, N. Y., 1922 (спільно с В. Kroenig).
Літ.: Walter Friedrich. Leben und Wirken, B., 1963.
